Фонд ОАЕ проти Трасту проти Холдингової компанії для Сімейного Багатства

У компанії є акціонери. Вони володіють акціями, голосують за важливі рішення та можуть продавати, заставляти чи успадковувати ці акції; сама компанія володіє основними активами. У фонду акціонерів немає взагалі. В ADGM і DIFC він реєструється за власним законом про фонди як орган із власною юридичною особистістю, адмініструється за статутом, а не установчими документами, і керується радою, а не правлінням, що звітує перед власниками. DIFC зазначає, що його фонди утворюються за Законом DIFC № 3 від 2018 року для цілей, зокрема спадкоємності, захисту активів і корпоративного структурування, за винятком залучення коштів від громадськості. Траст знову інший: він не має окремої юридичної особистості. Довірений власник утримує юридичне право на активи, бенефіціар має вигідний інтерес, а розподіл між ними визначає трастова угода та право, обране під час створення трасту.

Кожен орган адмініструє лише власну структуру: ADGM Registration Authority керує режимом фондів ADGM, а також шляхом переведення (continuance) для фондів, що переходять з інших юрисдикцій, а DIFC адмініструє власне право про фонди та трасти. Жоден із них не схвалює структуру іншого, тому подальше переміщення структури між ними є процедурою переведення, а не формальністю. Практичне порівняння фонду та спеціальної трастової компанії розглянуто в посібнику з приватної трастової компанії.

Поряд зі структурами ADGM та DIFC Міністерство економіки та туризму ОАЕ веде федеральну систему для сімейного бізнесу, яким повністю чи переважно володіють члени однієї сім’ї. Реєстрація надає юридичне визнання Сімейній хартії поряд зі Статутом компанії, дозволяє сім’ї створити Сімейну раду, Сімейний офіс або Інвестиційний комітет, рішення яких є виконуваними, якщо спір доходить до суду, а також дозволяє обмеження щодо передачі акцій, які утримують власність у межах сім’ї, а не роздроблюють її при спадкуванні. Реєстрація не вимагає розкриття комерційної чи фінансової інформації сім’ї.

Цей шлях існує поряд із фондом або трастом, а не замість них. Сім'я може зареєструвати операційну холдингову компанію за федеральною нормативною базою заради її захисних механізмів управління та все ж розмістити над нею фонд або траст для володіння акціями, управління правонаступництвом між поколіннями чи розмежування власності та повсякденного контролю. Документи з управління, що виникають на цьому шляху (Family Charter та структура ради), докладніше розглянуто в посібнику з сімейних статутів і рад.

Кожна структура по-різному вирішує питання «хто ухвалює рішення», коли засновник більше не може ухвалювати їх особисто. У компанії акції переходять за звичайними правилами спадкування або за заповітом, якщо угода акціонерів чи обмеження щодо акцій сімейного бізнесу не передбачають іншого, і саме для цього призначені обмеження на передачу в федеральній нормативній базі. У фонді статут і внутрішні положення визначають, хто входить до складу ради та що вона може вирішувати; опікун (guardian) призначається лише тоді, коли не залишилося живого засновника і лише там, де цього вимагає статут, і опікун не може одночасно бути засновником, членом ради чи єдиним бенефіціаром. У трасті обов'язки довірчого власника та права бенефіціарів фіксуються на початку трастовою угодою та обраним застосовним правом, а зміна цього права після початку дії трасту не є простим внесенням змін.

Практична перевірка однакова для всіх трьох структур: визначити, хто може давати доручення щодо рахунку чи погоджувати розподіл сьогодні, та визначити, хто перебирає цю роль, якщо ця особа помре, втратить дієздатність чи буде звільнена. Структура, яка відповідає лише на першу половину цього питання, є незавершеною, незалежно від використаної структури. Якщо структурі також потрібно відокремити функцію інвестиційного холдингу від операційного бізнесу, це порівняння наведено в гайді про сімейну інвестиційну компанію.

Приватні банки й адміністратори запитують історію джерел статків (source of wealth), повну карту активів і юрисдикцій та документ з управління, що показує, хто може давати розпорядження щодо кожного рахунку; див. джерело статків і джерело коштів, щоб зрозуміти, як зазвичай формується такий файл. Кошти, пов'язані зі структурою, перебувають на відокремлених клієнтських рахунках у ліцензованих установах під наглядом відповідного регулятора й ніколи не змішуються з власними коштами будь-якого радника. Імена, частки власності та заявлена мета мають збігатися в статуті чи трастовій угоді, корпоративних записах і формах відкриття рахунку; невідповідність між ними є поширеною причиною затримок. Підготовка до відкриття банківського рахунку побудована навколо приведення цього файлу до узгодженого стану до подання.

Федеральна податкова служба не опублікувала окремого податкового режиму для фундацій чи трастів; оподаткування визначається загальним Законом про корпоративний податок ОАЕ з огляду на обставини структури, тож кожну структуру потрібно перевіряти відповідно до чинних рекомендацій FTA, а не вважати податково нейтральною за типом. Якщо структура володіє операційними компаніями, частками власності та управлінським контролем у кількох юрисдикціях, саме тут також виникають питання оподаткування на рівні групи; гайд про регульовані та складні структури власності описує, як багаторівнева власність зіставляється з цими зобов’язаннями. Якою б не була обрана структура, хтось має відповідати за подальшу повторювану роботу: проведення та протоколювання зборів ради чи довірчого власника, перегляд хартії чи трастового акта зі зміною обставин, а також оновлення реєстру сімейного бізнесу при зміні власності.