Налаштування Web3 ігрового або NFT маркетплейсу в ОАЕ

Зводи правил VARA визначають види діяльності, що потребують дозволу в Дубаї: зокрема зберігання, обмін, передача, здійснення угод, консультування та випуск віртуальних активів. Проєкт, який лише дозволяє гравцям купувати скіни для використання всередині гри, без перепродажу та без виведення коштів, очевидно не виконує жодної з цих функцій. Додайте маркетплейс, комісію за вторинний продаж або міст до зовнішнього гаманця, і він починає виглядати як обмін чи передача віртуального активу.

Тест є поведінковим, а не рекламним. Називання продукту грою, платформою колекційних предметів чи програмою лояльності не залишає його поза периметром VARA, якщо клієнтський шлях виконує контрольовану функцію. Перш ніж обирати структуру, визначте, що користувач може робити з предметом (утримувати його, виводити за межі платформи, перепродавати, обмінювати на готівку). Робота з налаштування VARA та віртуальних активів починається з цієї карти, а не з ліцензії, яка здається найшвидшою.

Торгова ліцензія вільної зони (free zone) або DET дозволяє компанії торгувати, наймати працівників і відкривати банківський рахунок для звичайного бізнесу. Вона нічого не каже про те, чи може компанія зберігати, обмінювати або передавати віртуальні активи, і не перетворюється на дозвіл щодо віртуальних активів ані внаслідок продовження, ані через опис діяльності, що звучить як криптовалютний. Якщо факти підтверджують функцію, регульовану VARA, такий дозвіл є окремою подачею зі своїми доказами, перевіркою придатності та відповідності (fit and proper) і власними строками, що визначаються графіком регулятора, а не заявника.

Ця плутанина характерна саме для галузі, бо комерційна реєстрація справді проходить швидко, і її легко сприйняти за фінішну пряму. Студія, яка стартує за торговою ліцензією, а пізніше додає виведення коштів, мусить належним чином відповісти на питання про дозвіл, спираючись на чинний продукт, а не на план.

GCGRA є федеральним органом комерційних азартних ігор в ОАЕ й видає власні типи ліцензій для таких видів діяльності, як лотереї, спортивні ставки, інтернет-ігри та наземні ігрові об'єкти. Його критерій зосереджений на ставці грошей чи цінності з метою виграти гроші чи цінність, а не лише на випадковості: гра, у якій гравці ставлять гроші чи цінність, щоб виграти гроші чи цінність, є питанням азартних ігор для GCGRA, паралельно, а не замість будь-якого питання VARA з боку активу. Платна випадкова винагорода без структури ставки заради виграшу й без активу, що обертається, лежить поза цим критерієм; NFT, що обертається, без елемента парі є натомість питанням віртуальних активів; гра з механікою парі та активами, що обертаються, потребує відповіді на обидва, і дозвіл жодного з органів не замінює дозвіл іншого.

Модель, що поєднує випадковість, цінність і передаваність, має розглядати це поєднання як причину того, чому вимоги до капіталу, управління та комплаєнсу додаються, а не усереднюються, і з самого початку планувати послідовність подання заяв з урахуванням обох регуляторів.

Банки та платіжні партнери за замовчуванням ставляться до компаній, що працюють з віртуальними активами та суміжні з азартними іграми, як до клієнтів, що потребують посиленої перевірки (enhanced due diligence). До початку підключення компанія має бути здатна показати:

Кошти, пов'язані з бізнесом, перебувають в ліцензованих банках і платіжних установах під їхнім власним наглядом; Velarozone ні на якому етапі не утримує коштів клієнтів. Готовність до відкриття корпоративного банківського рахунку перетворює ці докази на заявку, яку банк може оцінити швидко, а джерело статків і коштів стосується акціонерів. Платформа з власними платіжними каналами чи кастодіальними гаманцями порушує питання створення фінтех-компанії, відмінне від питання віртуальних активів, і будь-який кастодіальний гаманець слід перевіряти на відповідність вимогам до провайдера криптозберігання, а не вважати його охопленим ліцензією на азартні ігри.

Юридична особа, що працює з клієнтами та виконує функцію, регульовану VARA, потребує тієї реальної основи, якої очікує регулятор: чинного управління, функції комплаєнсу та систем, що відповідають фактично виконуваним функціям. Іноземна материнська компанія, компанія-власник інтелектуальної власності або SPV можуть існувати поряд, але структура, створена переважно для демонстрації низької заявленої вартості створення, сприймається саме так і командою, що розглядає заявку на дозвіл, і згодом кожним банком. Бізнес-плани та документація це місце, де операційна історія та корпоративна структура приводяться у відповідність до того, як рецензент перевірить будь-яку з них.

Коли право власності розподілене між студією, маркетплейсом і будь-якою організацією, що випускає токени, розглядайте це як одне питання, а не як три окремі подання. Перевірка структури регульованого та складного володіння до подання дає змогу уникнути повторного оформлення документів, коли регулятор чи банк запитає, хто насправді що контролює.

Вартість для цієї галузі складається з шарів, а не з однієї цифри, а власна винагорода фірми зазначається окремою позицією в листі-угоді про умови надання послуг; як працює Velarozone викладає цей підхід.