Хто зобов'язаний подавати аудиторські фінансові звіти відповідно до Міністерського рішення 84

Стаття 2 Міністерського рішення № 84 від 2025 року встановлює три зобов'язання, і їх варто читати як три, а не як одне правило з винятками, оскільки вони застосовуються до різних осіб з різних причин.

Міністерське рішення № 84 від 2025 року скасовує Міністерське рішення № 82 від 2023 року, яке продовжує діяти лише для податкових періодів, що почалися до 1 січня 2025 року. Відповідно до нового тексту зобов'язання податкової групи в статті 2(2) не має умови щодо доходу: податкова група підготовлює спеціалізовані аудиторські фінансові звіти, крапка.

Це суттєво змінює ситуацію для маленької групи. Дві або три скромні компанії, які вирішили створити податкову групу — часто для адміністративної простоти однієї декларації — тепер підпадають під вимогу аудиту, з якою не стикається порівнянна самостійна компанія, що не досягає 50 мільйонів AED. Чи було варто створювати групу — запитання, яке варто переглянути на цих умовах.

"Спеціалізований" дійсно виконує реальну роботу в цьому реченні. Це не звичайні консолідовані звіти; форма, процедури та правила визначені Федеральною податковою службою, і аудитору, який раніше цього не робив, знадобиться час, щоб з'ясувати, що саме потрібно.

Аудиторський обов'язок в статті 2(1)(b) стосується Кваліфікаційної особи вільної зони, що є статусом корпоративного податку з умовами, а не описом місця реєстрації компанії. Компанія вільної зони, яка не відповідає умовам QFZP, не підпадає під вимогу аудитів через свою адресу; вона розглядається як будь-яка інша оподаткована особа і перевіряється проти порога в 50,000,000 AED.

Це проявляється обома способами на практиці. Компанії вільної зони, що знаходяться значно нижче порогу, іноді замовляють аудит, який їм не потрібен, бо ліцензійний орган вимагає його, і вони припускають, що податкова вимога є такою ж. Інші користуються 0% ставкою на кваліфікований дохід, хоча ніколи не представляють аудиторські звіти, які сам статус зобов'язує їх підтримувати.

Рішення застосовується до податкових періодів, що починаються з 1 січня 2025 року і пізніше, тому перший постраждалий період повністю залежить від вашого фінансового року, а не від якоїсь єдиної національної дати. Термін подачі звіту — дев'ять місяців з кінця податкового періоду.

Шаблон невдач тут передбачуваний і дорогий. Бізнес у сьомому місяці встановлює, що йому потрібні аудиторські звіти, призначає аудитора, а потім витрачає залишок часу на відновлення року записів до стандарту, якому його ніколи не дотримувалися. Вартість аудиту є меншою частиною цієї витрати; більша частина — це внутрішній час та ризик подання запізно, поки він триває.

Бізнеси, для яких цей цикл безпечний, — це ті, чия бухгалтерія вже відповідала стандарту, з якого міг працювати аудитор — звірки, проведені щомісяця, супровідні документи, подані проти транзакцій, залишки з пов'язаними особами погоджені, а не припущені. Нічого з цього не є вимогою для аудиту як такої. Це те, що робить аудит дешевим.