Бізнес-план, що відповідає банку, регулятору та органу влади, а не презентація для інвесторів.

Презентація для інвесторів продає історію тому, хто вирішує, чи інвестувати: ринок великий, зростання накопичується, команда здатна виконати план. Банк чи регулятор не вирішує, чи інвестувати, — він вирішує, чи є описаний бізнес тим бізнесом, який він фактично побачить на рахунку чи під ліцензією. Та сама амбітна крива доходу, яка для інвестора читається як переконливість, для комплаєнс-офіцера читається як обсяг, якого банк не очікував, а розбіжність між тим, що прогнозували під час прийому клієнта, і тим, що згодом показує рахунок, сама по собі є сигналом тривоги, незалежно від того, чи бізнес працює добре чи погано.

Виправлення — не менша цифра. Це план, який чітко викладає свої припущення — діяльність, клієнтську базу, очікувані валюти та контрагентів — так, щоб, хоч би що бізнес робив згодом, це вже узгоджувалося з тим, що було заявлено.

Шість елементів мають узгоджуватися між собою в одному плані: ліцензована діяльність, як зазначено в заяві; корпоративна структура та структура власності; очікувані банківські потоки в розрізі валют і контрагентів; операційна модель, включно з будь-якими вже укладеними договорами; штат, який передбачає план; та приміщення, які фактично потрібні для цього штату й цієї діяльності. План, що пропонує п'ятнадцять працівників на ліцензію, розраховану на трьох, або потоки доходу, що не відповідають діяльності, зазначеній у заяві, створює власне запитання ще до того, як це запитання поставить хтось інший.

Саме тому план пишуть разом із заявою на ліцензію та досьє готовності до банку, а не заздалегідь окремо — кожен елемент обмежує інші, і узгодити їх один раз дешевше, ніж виявити розбіжність на столі банку.

Фінансова модель, додана до плану, яку ніхто не перевірив відносно текстової частини, — поширена ситуація, і зазвичай це перше, що знаходить неправильним уважний читач. Модель має використовувати ті самі припущення, що й текст, — таку саму кількість клієнтів, таке саме ціноутворення, той самий графік до отримання доходу — і вона має створювати той самий характер операцій, що описаний у банківському досьє. Якщо бізнес залучає зовнішній капітал, модель також має показувати, як цей капітал використовується, бо інвестор, банк і регулятор кожен по-своєму читають рядок про використання коштів.

Документ, виданий за межами ОАЕ, — свідоцтво про реєстрацію, довіреність, особистий документ іноземного директора — зазвичай має пройти ланцюг, перш ніж орган влади ОАЕ його прийме: нотаріальне засвідчення в країні, що видала документ, автентифікація власним міністерством закордонних справ цієї країни та обробка дипломатичною місією ОАЕ в цій країні, після чого документ переходить до будь-якого подальшого кроку, визначеного приймаючим органом ОАЕ. Точний ланцюг залежить від країни походження документа та від того, який орган влади ОАЕ його приймає, і саме цей орган вирішує, що він прийме — ми не встановлюємо цю вимогу і не виконуємо самостійно нотаріальне засвідчення, автентифікацію міністерством закордонних справ чи власний крок місії ОАЕ.

Що ми робимо — визначаємо, який ланцюг застосовується до якого документа, вибудовуємо послідовність кроків так, щоб нічого не надходило на невідповідний етап, і відстежуємо пакет документів, доки кожен документ, потрібний для заяви, не матиме форми, визначеної приймаючим органом.

Бізнес-план, фінансова модель і корпоративний профіль — це не три окремі результати, подані окремо, — це одна справа, яку читають до чотирьох різних читачів, кожен перевіряючи іншу її частину. Заява на ліцензію перевіряє діяльність і структуру. Банк перевіряє потоки та опис джерела коштів, що супроводжує їх. Регулятор, де він застосовується, перевіряє управління та контролі, що випливають з бізнес-моделі, яку описує план. Ми пишемо та перевіряємо пакет документів як єдине ціле саме для того, щоб читач будь-якої частини не виявив, що вона суперечить іншій.