Як створити компанію з пропрієтарної торгівлі в ОАЕ

Компанія в ОАЕ, чий опис діяльності згадує «інвестиції» чи «торгівлю», нічого не доводить щодо того, чи потрібен їй дозвіл. DFSA та FSRA регулюють функції, а не назви: операції з інвестиціями як принципал, операції як агент, організація угод та управління активами кожні визначені окремо, з власною пруденційною вагою. «Власна торгівля» (proprietary trading) це опис, а не категорія.

П'ять фактів переміщують торгову компанію між категоріями, і кожен слід перевірити до вибору юрисдикції:

Збіг за будь-якою з цих ознак не означає автоматичного отримання дозволу: справжня модель, що фінансується засновником, усе ще може опинитися поза межами регуляторного периметра, але це означає, що для класифікації потрібна письмова відповідь, заснована на фактах і підкріплена перевірюваними доказами джерела статків і коштів, а не просто твердженням. Деривативи або віртуальні активи також можуть перенести діяльність під дію іншого зводу правил.

FSRA визначає здійснення операцій з інвестиціями як принципала одним із визначених нею регульованих видів діяльності відповідно до Financial Services and Markets Regulations. Фірма, що провадить таку діяльність (зокрема торгівлю на засадах зустрічного принципала в акціях, деривативах чи інших інвестиціях), потребує дозволу на надання фінансових послуг (Financial Services Permission), обсяг якого обмежений лише тими видами діяльності, на які фірма подала заявку і за якими її було оцінено.

DFSA здійснює аналогічну перевірку в DIFC. Фірми подають регуляторний бізнес-план (regulatory business plan) та документи заявки, DFSA видає попереднє погодження (in-principle approval), після чого фірма реєструється в DIFC Registrar of Companies. DFSA не публікує на своїх публічних сторінках єдиного показника капіталу чи кількості посадових осіб для дозволу на торгівлю від власного імені (dealing as principal); точна вимога визначається після того, як регульований вид діяльності та категорія окреслені, і підтверджується безпосередньо з DFSA на цьому етапі.

Жоден із цих органів не публікує єдиного універсального розміру капіталу для проприєтарної торгівлі. Вимога до капіталу та до того, які керівні посади мають обіймати резиденти, залежать від того, який регульований вид діяльності буде остаточно визначено, тому вид діяльності потрібно зафіксувати до того, як бюджетувати капітал.

Прайм-брокери, кастодіани та банки проводять власні процедури онбордингу, і всі починають із вивчення регуляторного досьє, а не презентації. Проприєтарна торгова компанія потребує послідовного викладу того, звідки взявся капітал, яка стратегія та які ліміти ризику, які брокери або торговельні майданчики будуть використовуватися, і як контролюється торгівля на особистих рахунках, щоб її не можна було сплутати з клієнтською діяльністю.

Класи активів, ринки та місце розташування брокера зазвичай є найбільшою змінною у всій структурі, більшою, ніж юрисдикція чи тип юридичної особи, оскільки кожен брокер встановлює власні критерії прийняття, а деякі взагалі не прийматимуть на обслуговування особу з ОАЕ, що торгує певними інструментами. Узгодженість між регуляторним досьє, заявкою брокера та власним переглядом готовності до банківського обслуговування банку скорочує прийняття на обслуговування; але не гарантує рахунок, відносини з прайм-брокером чи дозвіл.

Якщо торгова компанія опиняється в межах регуляторного периметра, їй потрібна реальна присутність: резидентні керівники вищої ланки, капітал, який фактично утримується й відстежується, а не лише декларується, та системи, що відповідають обсягу дозволу. Навколо неї можуть існувати холдингові компанії та групові структури фінансування, але кожна з них має виконувати реальну функцію: розподіл на холдингову й операційну компанії має сенс лише тоді, коли обидві юридичні особи виконують різні реальні функції, а складна структура власності часто потребує окремої роботи з налаштування структури власності для належного документування.

Винагорода трейдерів та інтелектуальна власність також потребують раннього рішення: від того, чи належать моделі, код і торгова історія компанії або окремому трейдеру, залежить податкове становище та наслідки виходу трейдера. Структура, створена переважно для того, щоб на папері показати низькі витрати на запуск, першою не проходить перевірку, оскільки регулятори, аудитори й прайм-брокери перевіряють одне й те саме: чи справді люди, названі в досьє, є тими, хто фактично керує ризиком.

Порівнювати заявлені витрати на реєстрацію тут недоречно: рішення щодо категорії визначає утримуваний капітал, кількість найманих керівників, навантаження з аудиту та прийнятність для контрагентів, і все це важливіше за реєстраційний збір. Вартість складається з кількох шарів, а не з однієї цифри, а власну плату фірми деталізовано в листі-угоді про умови надання послуг. Див. як працює Velarozone.

Компанія, що справді торгує за власний рахунок, за межами регульованого периметра, зазвичай оподатковується та продовжується, як будь-яка інша компанія ОАЕ, відповідно до правил корпоративного податку Федерального податкового управління (FTA). Регульований дозвіл на операції додає комісії за нагляд, зовнішній аудит, регуляторну звітність та умови продовження, прив'язані до посадових осіб, затверджених регулятором.

Візи слідують за сутністю, а не за категорією ліцензії. Резидентній старшій посадовій особі, фінансовій ролі чи співробітнику з комплаєнсу потрібна справжня віза та справжнє робоче місце, оскільки регулятор оцінив їх як резидентних осіб. Визначте штат та резидентність поряд з категорією і викладіть це в бізнес-плані та документації, необхідних для заявки.